Заповіт складається заповідачем у письмовій формі. У ньому потрібно зазначити місце і час складання, свої дату та місце народження, а також власноруч підписати заповіт. Заповідач може й усно озвучити останню волю, якщо з його слів заповіт запишуть або надрукують.
Вступ у спадщину може відбуватися автоматично (без подання яких-небудь документів), а також за письмовою заявою спадкоємця. В цьому випадку спадкоємцем стає автоматично та особа, яка постійно проживала із спадкодавцем на момент його смерті.
За загальним правилом заповіт можна оскаржити і він може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Це означає що: заповіт складено у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Заповіт обходиться дешевше і дає змогу зберегти контроль над майном до кінця життя, але його можна оскаржити і він потребує часу для вступу в спадок. Отже, під час вибору між дарчою і заповітом важливо враховувати всі аспекти, включно з вартістю оформлення, правовими наслідками і можливістю оскарження.