Корабель в українській народній творчості В українській міфології корабель — це й символічна модель світобудови, тобто всесвіту, й символ добробуту, й засіб мандрування між світами. У казці «Летючий корабель» цар видав указ: за того, хто збудує такого корабля, щоб літав, — віддасть дочку.
Корабель — велике морське або річкове судно.
Оскільки корабель у творі в символічному плані може означати українську державу, то «майстер корабля» можна зрозуміти як духовні цінності, які повинна взяти з собою в дорогу українська нація, аби вони захищали її в майбутньому. Цікаво, що Юрій Яновський розглядав й інші варіанти назви для свого роману.
Корабель (від гр. κάραβος, κάραβι — судно): морехідне судно, яке має озброєння та інші технічні засоби для виконання бойових завдань, має військовий екіпаж і входить до складу військово-морських сил.
Так, риба, що підтримує судно, означає Ісуса Христа як засновника і хранителя Церкви [6, с. 47]. Людські фігури представляють апостолів, а птах …
Капітанові і власникові судна було найважливіше доставити вантаж і отримати за нього хорошу ціну. Але коли корабель у небезпеці, вантаж викидають за борт.
У поезії “Голосівки” Артюр Рембо пропонує нове поетичне бачення, коли поєднуються звуки і кольори в одне ціле, душевний стан природи і людини, …
Сновидіння, у якому корабель пливе суходолом, видає гостру потребу у турботі, безпеці, відчуття слабкості та нездоров’я.