Гумор — інтелектуальна здатність вбачати в предметах смішне, властивість відчуттів викликати сміх, надавати розвагу.
-нім. sërten, «обдурювати»), смішок або рідше шу́тка (прасл.: šutъ) — фраза або параграф з гумористичним змістом. Може бути у формі невеликого оповідання або запитання. Жарти можуть використовувати іронію, сарказм, каламбур або інші подібні засоби.
Жанрова різноманітність гумористичних творів. Гумор – різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах.
Абревіатура вигуку “Oh, my God!”, яке перекладається як “О, боже!”. Може використовуватися, по суті, як завгодно – від вираження приємного здивування до огиди та невдоволення – все залежатиме від контексту.
(Ірена Карпа “Добло і зло”.) Побачивши цукерку в себе перед носом, _ чувачок робить спробу дістати її язиком — як жабка за комарем — лизь, лизь, лизь!
Чорний гумор — гумор із домішкою цинізму, комічний ефект якого полягає в глузуваннях над смертю, насильством, хворобами, фізичними відхиленнями чи іншими.
Самопринизливий гумор. Це кпини, принижуючі жарти, саркастичні та іронічні замальовки з життя, спрямовані на себе. Такий гумор дає оточуючим …
Один із перших описаних випадків імпульсивних жартів виявив 1929 року німецький невролог Отфрід Ферстер при досить незвичайних обставинах.